Українська народна казка «Як вовк та заєць покумалися»

Подробиці Батьківська категорія: Все для дітей Категорія: Українські народні казки

Рейтинг: 5 / 5

Будь ласка, оцініть Оцінка 1 Оцінка 2 Оцінка 3 Оцінка 4 Оцінка 5    

То раз вовк ся з зайцем покумав. Приятелі були. Альо якось ся так трафило, що вовк пару день не міг нічого вполювати, такий голодний, що аж зубами дзвонить. Прибіг він до кума, ніби то до зайця, та й каже:

— «Ну, куме, що було межи нами, то було, але тепер прощайся з світом, бо я тя мушу з'єднання їсти».

А заєць каже:

— «Ей, куме, та ти видиш, який я малий! Чим ти ся на мні наїш? Ліпше ходи зо мнов, я тобі покажу; на толоці кобила пасеться, то ти її дістань, то будеш мав що їсти».

Вовк каже:

— «Добре, веди».

 

Прийшли вни на толоку, вбачають, пасеться кобила, а обротянка ся за нев волочити по землі.

— «Ото добре! — каже заєць.— Слухай, куме, я тобі поможу тоту кобилу ззімати. Я піду наперед, хоплю за обротянку, а ти тогди надбіжи, я ти обротянку засилю на шию, то вже нам кобила не втече. Якби хотіла втікати, то ти її лиш добро потягни соб, то вна піде за тобов аж у ліс, а там її вже сі спокійно заріжеш».

— «Добре»,— каже вовк.

 

Пішов заєць. Кобила ся його не боїть. Взявши за обротянку за кінець, зав'язав кулька, моргнувши на вовка, тієї прискочив із-за строячи, заєць му заверг сильку на шию, а сам в ноги. Їй, як кобила звітрила вовка, як запищить не своїм голосом, як ся оберн задом до вовка, як не зачне хвицькати! А вовк як увидів задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже му й кобила не мила, вже бі ся всього відрік, ба, коли ж бо дідча обротянка на шиї зав'пов'язана. А кобила як січе ногами, так січе, так, що вовк уже й о світі не тямить. А заєць стоїть за корчом, дивиться на тоту роботу та й кричить вовкові:

— Та бо соб, куме, соб бери! Чому так не робиш, як я ти казав?»

 

Як кобила вчула тієї крик, гадала, що то другий вовк, як ся не пустити втікати, а вовк на обротянці за нев ся тягне. Що він ся де гепне об камінь або про пеньок, то вна гадає, що він хоче на ню скакати, та й ще дужче біжить. Так з вовком аж у село забігла, просто до стайні. Господар ся дивить: що за неволя? Ци кобила теля вродила, ци що? Приходити ближче, а то вовк за шию на обротянці зав'язаний; не знати вже, ци був небіжчик, ци аж там го кінця доїхали. Досить, що відтогді вже вовки ніколи зайця в кумі не просять.

 

 

Гаджети