Корзина
Контакты
Максимум Официальный сайт тётушки Лидии, Maximum official website Слава Украине
+380669365858
+380961339225С Вами свяжутся по телефону
Anton
УкраинаКиевпроспект Оболонский 21б

Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное

Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное, фото 1
Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное, фото 2Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное, фото 3
  • В наличии

450 грн.

Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное
450 грн.
В наличииМумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное
Купить
+380669365858
  • +380961339225 С Вами свяжутся по телефону
Купить
+380669365858
  • +380961339225 С Вами свяжутся по телефону
  • График работы
  • Адрес и контакты

Мумиё 100 г

очищенное,

алтайское,

пастообразное.

Мумиё 100 г

Картинки по запросу линеечки гиф

   Мумиё алтайское является сложным комплексом органических и неорганических соединений, образующихся в результате жизнедеятельности растений, насекомых и животных, которые смешиваются с элементами почвы и при этом обогащаются природными комплексными соединениями, обладающими лечебно-профилактическими свойствами. При длительном хранении в пластах высокогорных пород масса претерпевает изменения, насыщается природными биологически активными веществами и выделяется в виде наплывов смолоподобного  вещества  в  расщелинах  скал. 

Цена: 350 грн

Вес товара БРУТТО: 128 г.

Вес товара НЕТТО: 100 г.

 

Картинки по запросу сашера мед гиф

Похожее изображение

Биологический комплекс мумиё алтайское отличается интенсивным и разносторонним действием на организм. 

 

В экспериментальных и клинических исследованиях многократно подтверждались лечебные эффекты мумиё.

Было доказано благотворное действие на восстановительные процессы в тканях, на работу печени и иммунной системы, на процесс кроветворения.

 

Считается, что терапевтический эффект лечения мумиё определяется ауксинами, ингибиторами, хлорофиллом, а также белками, стероидами и жирными кислотами в сочетании с иными веществами, органическими и минеральными, характерными для горных пород, на которых образуется мумиё-сырец.

Похожее изображение

 

   Мумиё алтайское очищенное способствует улучшению и коррекции состояния органов при изменениях организма, вызванных различными причинами:


- при переломах, травмах, ожогах;


- при растяжках на коже после родов (стрии);


- при неблагоприятных изменениях органов пищеварения (язвы, гастрит, кровотечения и т.д.);


- при воспалительных и инфекционных процессах органов мочеполовой сферы;


- при простатите и аденоме простаты;


- при сахарном диабете и сопутствующих осложнениях;


- при аллергии, нарушении обмена веществ, избыточном весе;


- при неблагоприятных  изменениях сердечно-сосудистой  системы, повышенном  артериальном  давлении;


- при изменениях в сосудах, атеросклеротических изменениях, варикозном расширении вен, геморрое;


- при артритах, артрозах, отложении солей, подагре;


- при мочекаменной болезни, заболеваниях почек, печени и желчного пузыря;


- при мастите;


- при невралгии, неврите, нейродермите, полиомиелите, радикулите, ревматизме;


- при запорах;


- при онкологических изменениях; 


- при снижении зрения в любом возрасте;


- при частых простудных и инфекционных заболеваниях, отите, пневмонии и т.д.;


- при изменениях на коже, в  т.ч. псориазе, акне, фурункулах.

 

 

Картинки по запросу линеечки гиф

 

Способ применения:

 

Внутрь: принимать по 0,5-1 мерной ложке (250 мг) в день во время еды, рассасывать в полости рта.

Продолжительность приёма – 3-4 недели. Рекомендуется проводить 4 курса в год.

 

Для полосканий: 1 мерную ложку мумиё растворить в 200 мл теплой кипячёной воды, применять в виде полосканий 3 раза по 60 мл в течение дня. Курс полосканий – 7 дней. Использовать полоскания при необходимости (воспаления горла, отёки и т.д.). Раствор для полосканий можно использовать наружно – при выпадении волос, в качестве очищающего тоника для кожи лица, тела, рук.

 

Наружно в виде масок, растираний и компрессов: 1 чайную ложку мумиё растворить в 50 мл теплой кипячёной воды до получения однородной кашицы. Использовать для растираний при болях в спине, суставах, мышцах, при венозных болях, болезнях кожи. Кашицу можно использовать в виде компресса при сильных болях: нанести на марлевую повязку, приложить к болезненной зоне на 2 часа, затем смыть водой.

Растирания и компрессы рекомендуется применять 3 раза в неделю. Курс – 1 месяц. Рекомендуется применять 4 курса в год.

 

 

Противопоказания: индивидуальная непереносимость компонентов, беременность, кормление  грудью.


Условия хранения Мумиё 100 гр. алтайское очищенное: хранить в сухом месте при температуре не выше 25 °С.

Срок годности Мумиё 100 гр. алтайское очищенное3 года.

 

Не является лекарством.

ТУ 9197-010-67104832-11
 

Перед применением необходимо -

проконсультироваться с врачом!!!

 

Срок годности - всегда в полном порядке, свежий, и с запасом!!!

Картинки по запросу линеечки гиф

 

 

Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное Мумиё 100 грамм, очищенное, алтайское, пастообразное 350 грн. Мумие эффективное 

 

 

ЧТО ГОВОРИТ ВИКИПЕДИЯ, ПРО МУМИЁ???

 

 

Мумиё

[править | править код]

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 14 июля 2019; проверки требуют 2 правки.

Перейти к навигацииПерейти к поиску

Шиладжит (мумиё), полученный в Гималаях.

Мумиё (от персидского «mum» — «воск»[1]; также шиладжит (санскр. शिलाजतु, śilājatu, англ. Shilajit), брагшун[2][3]бараг-шун[2][3]горная смола[3]горный бальзам[1][2][3]горный воск[3]горное масло[1][3]каменное масло[1]мумиё-асиль[2][3]мумий[2][3]чао-тун[2][3]) — органо-минеральный продукт преимущественно природно-биологического происхождения[4][1]

Предполагается, что мумиё представляет собой отходы жизнедеятельности летучих мышей и грызунов[1]. Горные пещеры дают прибежище колониям летучих мышей, питающихся насекомыми горных регионов, которые в свою очередь питаются горными травами и/или нектаром их цветов. Существует теория, что содержащиеся в горных травах эфирные масла и прочие значимые для медицины соединения частично концентрируются и ферментируются в пищеварительном тракте летучих мышей. В дальнейшем экскременты скапливаются в местах ночёвок летучих мышей и подвергаются дальнейшему процессу ферментации и концентрации в уникальных микроклиматических условиях горных пещер.

Исторически мумиё использовалось в качестве лекарственного средства в медицине Древней ИндииДревней Греции, средневекового Арабского Востока. В Советском Союзе исследованием мумиё занимались в основном в местах его традиционного использования (Ташкент[5]Фрунзе[6]Душанбе[7]). Проводились подобные исследования также и в Индии, однако никаких убедительных доказательств биологической активности (англ.)русск. мумиё не было представлено, хотя и признаётся необходимость дальнейших исследований для выяснения его свойств в качестве антиоксиданта и иммуномодулятора[8].

В современных российских государственных медицинских учреждениях мумиё не применяется, поскольку данных клинико-экспериментального изучения, однозначно доказывающих какую-либо пользу от его применения, нет[4].

Мумиё используется в качестве лекарственного средства только в народной и нетрадиционной (альтернативной) медицине[⇨].

Содержание

Природные запасы[править | править код]

Месторождения мумиё встречаются во многих регионах мира: на Кавказе, в Средней Азии[9], в РоссииИндииМонголииИранеАравииИндонезииАвстралииБирмеЮжной АмерикеКитаеНепалеАфганистане и странах северо-восточной части Африки. Исследования ЦГРЭ «Центркварцсамоцветы» показали, что месторождения мумиё при широкой географии их размещения очень редки, а запасы сырья в них ограничены. Мумиё имеет тенденцию к восстановлению, однако продолжительность его составляет от 2 до 300 и более лет[10].

Физико-химические свойства[править | править код]

Очищенное от примесей и экстрагированное мумиё представляет собой однородную массу тёмно-жёлтого, тёмно-коричневого или чёрного цвета (иногда встречаются оттенки красного, белого, голубого и синеватого[1]), эластичной консистенции, с блестящей поверхностью, своеобразным ароматическим запахом и горьковатым вкусом. Удельный вес — 2—2,6 г/см³; температура плавления — +81 °C; рН 0,5 % раствора — 6,7—7, при хранении повышается до 7,5. При хранении мумиё постепенно отвердевает (литифицируется[неизвестный термин]) за счёт потери влаги.

Легко растворяется в воде[1] (1/8), очень мало растворимо в 95 % спирте (1/4500) и эфире (1/7000), практически не растворяется в хлороформе[11][12]. Содержит в себе минеральные (кальциймарганецнатрийжелезохромсвинец и др.) и органические (твёрдые парафиновые углеводороды, углеводы, аминокислоты, воски, жирные кислоты и т. п.) вещества[1][9].

Мумиоиды — группа природных образований, напоминающих по внешнему виду мумиё. Группа включает в себя озокерит, селитру, фоссилизированные растительные смолы и камеди, горный воск, белое, каменное и горное масла, антарктическое мумиё, лофор (синонимы — мумиёиды, мумиёподобные вещества, мумиёподобные продукты, мумиоиды, мумиелоиды)[13].

Водные растворы — прозрачные, бурой окраски. В своём составе имеет органическую и неорганическую части и содержит: водорастворимые формы макро- и микроэлементов калия, фосфора, кальция, железа и мн. др., органические кислоты (глютаминовая, глициновая, петроселиновая и многие другие). Неорганическая составляющая мумиё может отражаться формулой CaSi(K,Na)5C25H5O26 с органической составляющей С6Н6О3.

Разновидности мумиё[править | править код]

Состав мумиё очень непостоянен. По месту нахождения, а также внешнему виду различаются разновидности мумиё:

  1. Копролитовое (мумиё-саладжи, памирское и алтайское мумиё, мумиё-асиль и др.) — окаменевшие фито- и зооорганические остатки в смеси с обломками и дресвой скальных пород и почвенных образований. Содержание экстрактивных веществ в копролитовом мумиё колеблется от 10 до 30 % и более[14].
  2. Мумиёносные брекчии — крупнообломочные горные породы (чаще — трещиноватые известняки), сцементированные мумиёносной глинистой массой. Содержание экстрактивных веществ — от 0,5 до 5,0 %[15].
  3. Эвапоритовое мумиё — образования в виде натёков, сосулек и блестящих чёрных или серых тусклых, тонких плёнок, пятнами покрывающих кровлю и стенки пещер, ниш, гротов и других крупных полостей. Добыча его сложна и нерентабельна[15].

Подлинность мумиё[править | править код]

Считается[кем?], что во времена персидского царя Фаридуна подлинность мумиё якобы определяли биологическим путём: по скорости заживления перелома у мелких животных после смазывания области перелома смесью мумиё с розовым маслом. При качественном мумиё перелом якобы заживал примерно через сутки. Аристотель, по преданию, рекомендовал использовать мумиё для лечения только после пробы его на качество: разрезанные части печени свежезарезанного барана нужно было смазать мумиё и соединить. Если мумиё чистое и качественное, то куски печени должны тут же слипнуться[16][17][18].

Аль-Бируни писал, что «… его (мумиё) растворяют в смеси масла и уксуса и мажут этим рассечённую печень; затем пробуют печень ножом, и прочность соединения будет признаком его высокого качества»[19].

Наиболее часто встречающиеся фальсификаты мумиё: смеси облепихового масла, мясных консервов, сыворотки крови, прополиса, жжёного сахара, гумусового слоя почвы Нечерноземья, глины, песка или помёта мелких грызунов[20][21].

Использование в медицине[править | править код]

В государственных медицинских уч­ре­ж­де­ни­ях Рос­сии из-за отсутствия дан­ных кли­ни­ко-экс­пе­риментального изу­че­ния, доказывающих какой-либо лечебный эффект от мумиё, оно не используется[4].

В народной и нетрадиционной медицине[править | править код]

С древних времён мумиё в лечебных целях используется в народной ме­ди­ци­не в АфганистанеИн­дииИранеКи­таеСредней Азии и Тибете. О це­лительном воздей­ст­вии мумиё при различных болезнях в своих тру­дах писали, в частности, АвиценнаАристотельБируни и Рази. Считается, что мумиё обладает об­ще­ук­ре­п­ляю­щим и про­ти­во­вос­па­ли­тель­ным действием, усиливает за­щит­ные, ре­ге­не­ра­тив­ные и ре­па­ра­тив­ные про­цес­сы в организме, помогает при лечении брон­хи­аль­ной ас­т­мы, хро­нических заболеваниях ды­ха­тель­ных пу­тей и же­лу­доч­но-ки­шеч­но­го трак­та, кож­ных и по­чеч­но­ка­мен­ной бо­лез­нях, для ус­ко­ре­ния восстановления переломов ко­ст­ной тка­ни. Мумиё может приниматься как внутрь, будучи предварительно растворенным в воде, молоке, соке или чае, так и на­руж­но, через ка­п­ли, кре­мы, ма­зи и мас­ки[4].

Примечания[править | править код]

↑ Показывать компактно

  1. ↑ Перейти обратно:1 2 3 4 5 6 7 8 9 Мумиё // Геологический словарь / О. В. Петров. — 3-е. — СПб.: ВСЕГЕИ, 2011. — Т. 2. — С. 274. — 480 с. — ISBN 978-5-93761-174-1.
  2. ↑ Перейти обратно:1 2 3 4 5 6 БСЭ, 1974.
  3. ↑ Перейти обратно:1 2 3 4 5 6 7 8 9 БРЭ, 2013.
  4. ↑ Перейти обратно:1 2 3 4 БРЭ, 2013, с. 432.
  5.  Сырова Н. М. Раскрывая тайну мумие… — Ташкент: Медицина, 1969. — 124 с. Шакиров А. Ш. Мумиё-асиль : [Пер. с 4-го доп. рус. изд.]. — Ташкент : Медицина УзССР, 1987. — 40 с. Шакиров А. Ш. Мумиё-асиль в комплексном лечении переломов костей / Узб. науч.-исслед. ин-т травматологии и ортопедии. — Ташкент : Фан, 1976. — 147 с.
  6.  * Алтымышев А. А.Карчубеков Б. К. Что мы знаем о мумиё (Архар-Таш): Науч.-попул. очерк. — Фрунзе: Мектеп, 1979. — 76 с.
  7.  Бобоходжаев, М. Х., Аминжонов И. М. Мумиё и кровь. — Душанбе : Ирфон, 1986. — 124 с.
  8.  «Conclusion: Based on the earlier studies, the bioactivity of shilajit lacks substantial evidence. Nevertheless, further studies are imperative to overcome the lacuna in establishing the antioxidant property of shilajit and more specific assays are needed to vouch shilajit as an immuno-modulator which may be of use to establish its rasayana potential.» — Wilson, Eugene; Rajamanickam, G. Victor; Dubey, G. Prasad; Klose, Petra; Musial, Frauke; Saha, F. Joyonto; Rampp, Thomas; Michalsen, Andreas; Dobos, Gustav J.Review on shilajit used in traditional Indian medicine (англ.) // Journal of Ethnopharmacology (англ.)русск. : journal. — 2011. — June (vol. 136, no. 1). — P. 1—9. — DOI:10.1016/j.jep.2011.04.033. — PMID 21530631.
  9. ↑ Перейти обратно:1 2 Мумиё // Геологический словарь. — М.: Недра, 1973. — Т. 1. — С. 485.
  10.  География, сырьевая база и рациональная заготовка мумиё в Российской Федерации / Фролова Л. Н., Киселёва Т. Л., Орлов Ю. А., Мельникова Н. Н., Пименова М. Е.; Под редакцией Т. Л. Киселёвой. — М.: Федеральный Научный клинико-экспериментальный центр традиционных методов диагностики и лечения МЗФР, 2002. — с. 7
  11.  Савиных М. И. Всё о мумиё. Материалы и результаты (новая редакция). — Новокузнецк: Сибдальмумиё, 1992. — 129 с.
  12.  Савиных М. И. Всё о мумиё (материалы и результаты). — Новокузнецк: Кузнецкая крепость, 1999. — 81 с.
  13.  Современные представления о происхождении и механизме образования мумиё в природе / Л. Н. Фролова, Т. Л. Киселёва, Ю. А. Орлов, М. Е. Пименова; Под ред. Т. Л. Киселёвой. — М.: Науч.-практ. центр традиц. мед. и гомеопатии МЗ РФ, 2000. — с. 52
  14.  География, сырьевая база и рациональная заготовка мумиё в Российской Федерации / Фролова Л. Н., Киселёва Т. Л., Орлов Ю. А., Мельникова Н. Н., Пименова М. Е.; Под редакцией Т. Л. Киселёвой. — М.: Федеральный Научный клинико-экспериментальный центр традиционных методов диагностики и лечения МЗФР, 2002. — с. 11
  15. ↑ Перейти обратно:1 2 География, сырьевая база и рациональная заготовка мумиё в Российской Федерации / Фролова Л. Н., Киселёва Т. Л., Орлов Ю. А., Мельникова Н. Н., Пименова М. Е.; Под редакцией Т. Л. Киселёвой. — М.: Федеральный Научный клинико-экспериментальный центр традиционных методов диагностики и лечения МЗФР, 2002. — с. 12
  16.  Сыровержко Н. В. Материалы к фармакогностическому исследованию тибетского лекарственного средства брагшун: Дис. … канд. фарм. наук. — Л., 1971. — 165 с.
  17.  Шакиров А. Ш. Сведения учёных Востока о мумиё и его значении в медицине // Общественные науки в Узбекистане. — 1964. — № 11. — С.52-56.
  18.  Шакиров А. Ш. Мумиё асиль в комплексном лечении переломов костей (Экспериментальное и клиническое исследование). — Автореф. дис. … д-ра мед. наук. — Ташкент, 1967. — 23 с.
  19.  Бируни Абу-Рейхан-Мухаммед ибн-Ахмед. Собрание сведений для познания драгоценностей (минералогия). / Пер. А. М. Беленицкого. — Л.: Ленингр. отд-ние изд-ва АН СССР. — 1963. — С. 191—195.
  20.  Макаренко Т. Ф. Об исследовании мумиё методом инфракрасной спектрофотометрии для задач судебно-медицинской экспертизы // Судебная травматология и новые экспертные методы в борьбе с преступлениями против личности: Тез. докл. V расшир. науч.-пр. конф. Науч. о-ва судебных медиков и криминалистов Лит. ССР 25-26 авг. 1981 г. — Каунас: МЗ Лт. ССР, 1981. — С. 96-97.
  21.  Фролова Л. Н., Киселёва Т. Л. Современные представления о физико-химических свойствах, химическом составе и возможных путях стандартизации сырья и препаратов мумиё. — М.: Изд-во Науч.-практич. центра традиционной медицины и гомеопатии, 2002. — С. 36.

Литература[править | править код]

на русском языке на других языках

 

 

 

Мумійо[ред. | ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Муміє, зібране в Гімалаях.

Муміє́, мумійо́ — природний продукт, органо-мінеральна речовина достеменно не встановленого походження. Має довгу історію використання в альтернативній медицині, здавна застосовується в народній медицині в країнах Середньої Азії та на Кавказі; є невід'ємною частиною в аюрведичній медицині.

Родовища муміє трапляються в різних регіонах світу, які об'єднують специфічні природні умови з суворим кліматом.

Зміст

Термінологія[ред. | ред. код]

В різних краях цю речовину називають по-різному. На хінді, звідки назва перейшла до англійської мови, вона відома як шіладжіт (शिलाजीत). Англійською також називається чорним бітумом (англ. black bitumen) або мінеральною смолою (англ. mineral pitch).[1][2] На пострадянському просторі ця речовина знана як муміє (слово грецького походження, споріднене з мумія).[3]

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Являє собою шматки різної форми і величини неоднорідної щільної, твердої маси з нерівною або зернистою, матовою або блискучою поверхнею, легко- або тугопластичної консистенції з включеннями рослинного, мінерального та тваринного походження в смолоподібній речовині, коричневого, темно-коричневого, чорного з блідо-сірими плямами кольору, специфічного запаху, в утворенні якого беруть участь гірські породиґрунтрослинитваринимікроорганізми. Колірна гама може варіюватися від жовтувато-коричневого до чорного, залежно від складу. Темно-коричневе є більш поширеним. В альтернативній медицині чорний варіант вважається найбільш дієвим.

Виникнення[ред. | ред. код]

До цих пір точно не вивчений процес його утворення та не з'ясовано — має муміє геологічне чи біологічне походження. Існує декілька гіпотез виникнення цієї речовини. Біологічна чи зоологічна пояснюють виникнення муміє полімеризацією відходів життєдіяльності та останків тварин і рослин в холодних сухих умовах, де їх розклад ускладнений. В утворенні муміє мають місце надзвичайно повільні (сотні й тисячі років) процеси, в яких мінерально-органічна маса надходить з поверхні та накопичується в порожнинах скель, печерах тощо. Інша, геологічна, версія описує джерелом муміє мантію Землі, звідки крізь тріщини в земній корі надходить вуглецева рідина. В такому випадку муміє вважається спорідненим з нафтою. Також можливе утворення вторинного муміє, що формується в кишечнику тварин, які поїдають первинне муміє геологічного походження.[3]

Родовища[ред. | ред. код]

Родовища муміє зустрічаються в багатьох регіонах світу: в Росії (Алтайські гори), ІндіїМонголіїІраніАравіїІндонезіїАвстраліїМ'янміПівденній АмериціКитаїНепаліАфганістаніБутані, та країнах північно-східної частини Африки; в СНД основні родовища знаходяться в КазахстаніУзбекистані і Киргизстані. Родовища муміє при широкій географії їх розміщення дуже рідкісні, а запаси сировини в них обмежені. Оскільки муміє розчиняється водою, то зрозуміло, що воно може зберегтись лише в сухому кліматі. Крім того, подібна речовина знайдена в регіонах Антарктиди.[4] Для місць поширення муміє характерні: нестача кисню, підвищена ультрафіолетова радіація, сильні вітри, різкі коливання добової температури; фауна і флора більш, ніж бідні: різнотрав'ялишайники, декілька видів дерев. В таких умовах тваринний світ не вирізняється різноманіттям — гризуни, кози, птахи і комахи. Діяльність мікроорганізмів помітно ослаблена, це сприяє муміфікації, полімеризації, затвердінню і тривалому збереженню різних органічних речовин.[3]

Муміє має тенденцію до відновлення, проте тривалість його становить від 2 до 300 і більше років. Найстаріший вік муміє, визначений радіовуглецевим методом — п'ятнадцять тисяч років.[3]

Первинне муміє найчастіше залягає на південних схилах.[3] Тварини і птахи охоче поїдають муміє. Пропущене через їх кишечник муміє стає вторинним.[3]

Різновиди муміє[ред. | ред. код]

Склад муміє дуже непостійний. За місцем знаходження, а також зовнішнім виглядом розрізняються різновиди муміє:

  • Копролітове (муміє-саладжі, памірське і алтайське муміє, муміє-асіль та ін.) — скам'янілі фіто- і зооорганічні залишки в суміші з уламками і дресвою скельних порід і ґрунтових утворень. Вміст екстрактивних речовин в копролітовому муміє коливається від 10 до і більше 30 %.
  • Мумієносні брекчії — крупноуламкові гірські породи (частіше — тріщинуваті вапняки) зцементовані мумієносною глинистою масою. Вміст екстрактивних речовин — від 0,5 до 5,0 %.
  • Евапоритове муміє — утворення у вигляді натікань, бурульок і блискучих чорних або сірих тьмяних, тонких плівок, що плямами покривають покрівлю та стіни печер, ніш, гротів та інших великих порожнин. Видобуток його складний і нерентабельний.

Продукт[ред. | ред. код]

  • Очищене від домішок і екстраговане муміє являє собою однорідну масу темно-коричневого або чорного кольору, еластичної консистенції, з блискучою поверхнею, своєрідним ароматичним запахом і гіркуватим смаком. Питома вага — 2-2,6 г/см³; температура плавлення — 81 °C; При зберіганні муміє поступово твердне за рахунок втрати вологи.

Фальсифікація муміє[ред. | ред. код]

Озокерит зовні нагадує муміє

Найбільш часто зустрічаються фальсифікати муміє: суміші обліпихової олії, м'ясних консервів, сироватки крові, прополісу, паленого цукру, гумусового шару ґрунту Нечорнозем'я, глини, піску, посліду дрібних гризунів.

Встановити хімічним шляхом справжність муміє складно.[3]

За часів перського царя Траетаони справжність муміє, як стверджує легенда, визначалася біологічним шляхом: по швидкості загоєння перелому у дрібних тварин після змащування області перелому сумішшю муміє з трояндовою олією. При якісному муміє перелом гоївся приблизно через добу. Аристотель лікував хворих муміє тільки після проби на його якість: розрізані частини печінки щойно зарізаного барана змащувалися муміє і з'єднувалися. Якщо муміє було чисте і якісне, то шматки печінки тут же злипалися.

При найпростішому способі експертизи розчиняють 0,1 г муміє (речовину, яку вважають ним) в 5 мл води і додають розведений луг. Розчин повинен залишитися незмінним.[3] При додаванні кислот він повинен посвітліти і дати великий осад.[3]

Більш надійним способом експертизи є виявлення біологічної активності.[3]

Муміоїди[ред. | ред. код]

Муміоїди — група природних утворень, що нагадують за зовнішнім виглядом муміє. Група включає в себе озокерит, селітру, фосилізованій рослинні смоли і камедігірський віск, біле, кам'яне і гірське масла, антарктичне муміє, лофор. Піддослідні щурі сліпнуть від мумілоїдів на десятий день, їх печінка збільшується при цьому в декілька разів.[3]

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

В поляризованому світлі дає склоподібно-раковинистий злам з численними гострокутними дрібними уламками, з характерним яскравим восковим (або смоляним) блиском. В поляризованому світлі, при 50-кратному збільшенні можна побачити голчасті кристали, розділені смолоподібною речовиною. Питома вага коливається від 1,8 до 2,2. На морозі, при −20 °C не замерзає, зберігаючи липкість і пластичність. Плавиться в інтервалі 80-200 °C, при 150—200 °C виділяє воду і вуглекислий газ. При 350—400 °C починається розпад і проходять складні хімічні перетворення. Повний розпад проходить при 600—700 °C, при подальшому нагріванні руйнується і мінеральна складова. На відкритому полум'ї муміє згорає без кіптяви і залишає за собою попелясто-сірий попіл. При тривалому зберіганні через втрату вологи муміє твердне.[3]

муміє добре розчиняється у воді (в співвідношенні 1:8), значно гірше в спирті (1:4500) і в ефірі (1:7000), практично не розчиняється в хлороформі. Водні і спиртові розчини піняться, але спиртові менше. Водні розчини — прозорі, бурого забарвлення. У водного розчину муміє коричневий колір, з відтінком міцної кави або темного пива; має гіркий смак і сильний специфічний запах, в якому відразу змішані запахи шоколадубітуму і тваринної підсилки.[3] рН 0,5 % свіжоприготованого розчину від 6,7 до 7,0, а при тривалому зберіганні підвищується до 7,5. При зволожуванні муміє розм'якшується і утворює тістоподібну масу. Добре змішується з вазеліном, свиним салом, ланоліном.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

У своєму складі має органічну і неорганічну частини і містить: водорозчинні форми макро- і мікроелементів калію, фосфору, кальцію, заліза і ін., органічні кислоти (глютаміновагліциновапетроселінова і багато інших).

Емпірична формула органічної складової С6Н6О8, і являє собою комплекс з'єднань з гідроксильними, карбонільними і альдегідними групами. Емпірична формула неорганічної частини така: CaSi (K, Na) 5C25H5O26. Але крім того, в муміє можуть бути знайдені численні мікроелементи.

З фармакологічної точки зору муміє містить вологу, мінеральну частину, білкиліпідиклітковину, воскові речовини, алкалоїдиамінокислоти і багато іншого.

Наука і медичне застосування[ред. | ред. код]

Очищене муміє

В Радянському Союзі Фармкомітет в 1965, 1970 і 1980 роках (тричі) дозволяв його клінічні дослідження, але завжди ухилявся від затвердження його лікарським засобом.[3] Ташкентський хімфармзавод випустив лише двісті тисяч таблеток, виготовлених за народним способом переробки сировини: подрібнене муміє заливають десятикратним об'ємом дистиляту, після багаторазового зціджування і фільтрування розчин відганяють в вакуумвипарному апараті і висушують утворений екстракт, отримуючи гігроскопічнийпорошок з характерним запахом і різко-пекучим смаком.[3]

В експериментальних і клінічних дослідженнях було показано його позитивну дію на відновлювальні процеси в тканинах, на роботу печінки і імунної системи, на процеси кровотворення.[3] Проте ці результати, більша їх кількість, отримані на одиничних взірцях з різних місць, на препаратах, приготованих різними способами.[3] Імуно-модулююча активність не витримала випробування і розглядається як недоведена.[5]

Вважається, що терапевтичний ефект муміє визначається ауксинамиінгібіторамихлорофілом, а також білками, стероїдами і жирними кислотами в пов'язці з іншими речовинами, органічними і мінеральними. Не виключено, що дія муміє зв'язана з полярними, добре розчинними в воді низькомолекулярними органічними з'єднаннями, які носять фізіологічно важливі елементи — кальційкаліймагній. Можна вважати доведеним, що муміє відіграє роль біостимулятора, який відновлює внутрішні сили організму, ослабленого в результаті інфаркту міокарда, порушення коронарного кровообігу, тромбофлебіту, шлунково-кишкових захворювань, анемії і інших захворювань. Існують дані про успішне застосування препаратів муміє в онкології.[3]

Достовірно відомо, що будь-які види муміє мають ту чи іншу біологічну активність, що речовина не токсична, не мутагенна, не канцерогенна, і нешкідливими є дози набагато вищі від терапевтичних.[3]

В деяких випадках муміє може викликати подразнення шкіри і слизової оболонки, а смертельна доза при прийомі всередину становить 6000 мг/кг.[3]

Муміє стимулює активність лейкоцитів в людини і кролика, причому 10%-ий розчин стимулює слабо, а 0,1%-ий — сильно. 5-10%-і розчини сибірського муміє володіють чіткими антибактеріальними властивостями, і особливо активні вони по відношенню стафілококів. Така дія розчину знижується при збільшенні мікробного навантаження стафілококами. Ці бактерицидні властивості з якими-небудь біологічними властивостями не зв'язані.[3]

Станом на 1990 рік в Радянському Союзі було знято фільм про муміє, захищено двадцять дисертацій, в тому числі 5 докторських.[3]

Информация для заказа
  • Цена: 450 грн.